Трьохсвятська церква – втрачена пам’ятка мурованої культової архітектури Глухова другої половини XVIII ст. Вона знаходилась в історичному передмісті – Білополівці – на розі сучасних вулиць Благодатної та Трьохсвятської (колишніх вул. Артема (Простоквашинської) і Клари Цеткін).

Перше зображення церкви на Білополівці знаходимо на плані Глухова 1724-го року. План дає загальне уявлення про храм, незважаючи на умовність його обрису. На тоді церква була дерев’яною, тридільною, триверхою, мала три зруби однієї висоти, з двозаломними верхами бабинця та вівтаря, тризаламною навою і дахом округлої форми, перекритим залізом. Якщо порівнювати розміри Святомиколаївського храму, що зображений на тому ж плані, із Трьохсвятським на Білополівці, то останній вдвічі менший. Церква щільно оточувалася приватною забудовою.

На плані Глухова 1778 р. на тому місці, де розміщувався храм, позначена церква з іншою назвою – Зішестя Святого Духа. Можна припустити, що саме так називалася дерев’яна церква, що передувала мурованій Трьохсвятській. Але дослідник топографії глухівських храмів Василь Пуцко вказує на помилку в експлікації, оскільки церкву вже як Трьох-Святительську освячено у 1767 р. На його думку, така помилка могла статися в результаті виготовлення у російській столиці плану Глухова 1778 р. на основі застарілих відомостей. 

Поряд з цим у «Діаріуші» М. Ханенка у червні 1742 р. згадується Церква Василя Великого на Білополівці у зв’язку з приїздом його дружини та доньки до Глухова, котрі всенощну службу слухали саме у цьому храмі. У відомості від 29 липня 1744 р., яка зберігалася в архіві Троїцького собору м. Глухова, подані відомості про шинки, які діяли при церкві Василя Великого на Білополівці. На нашу думку, йдеться про Трьохссятську церкву, одним з святих покровителів якої був св. Василій; відтак у храмі був влаштований престол, освячений на його честь.

В Історико-статистичному описі Чернігівської єпархії за 1873 р. читаємо: «На плане Румянцева не показан из нынешних церквей храм Трехсвятительский, но место его занимает здесь храм всех святых на кладбище, и еще показаны на плане: церковь сошествия св. Духа за Чернечьей греблею».

На плані Глухова 1875 року кам’яна Трьох-Святительська церква знаходиться на старому місці в Г-подібному незабудованому кварталі між вулицями Терещенківською і Простоквашинською, в західному куті якого показано цегляну будівлю. Квартал не змінив свої обрисів і на планах міста 1910 і 1913 років. Ще на одному плані Глухова початку ХХ ст. храм має назву «Трёх Святителей».

Державний архів Чернігівської області містить документи Чернігівської духовної консисторії (фонд № 679, справи № 387 та № 388) з інформацією про церкви і церковних служителів Глухівського повіту початку ХХ ст., у тому числі й про Трьохсвятський храм. Звідси дізнаємося, що кам’яна Трьох-Святительська церква була зведена коштом прихожан у 1780 році. Дзвіницю прибудували дещо пізніше.

Окремі аспекти церковного життя Чернігівської єпархії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. допомагають пізнати духовні періодичні видання регіону, зокрема єпархіальний часопис «Черниговские епархиальные известия», на сторінках офіційної і неофіційної частин якого була опублікована значна кількість матеріалів про призначення, переміщення, звілення церковнослужбовців того або іншого населеного пункту Чернігово-Сіверщини. З цього часопису за 1861 р. дізнаємося, що священником Трьох-Святительської церкви у Глухові на той час був Євменій Росинський.

Наразі відомий єдиний кресленик Трьох-Святительської церкви, знайдений в Державному архіві Чернігівської області у справі «Об утверждении чертежа на постройку печей в Трехсвятской церкви в г. Глухове 23 июля 1897 г.». Отже, церква була теплою, з трьома круглими печами, мала один престол на честь трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. По штату при церкві служили священник та псаломщик, які не отримували жалування від казни. Відомо, що у 1911 році церковний прибуток складав більш ніж 300 крб.; за «требоправлення» було отримано приблизно 250 крб. та 44 крб. 23 коп. відсотків з суми у 1100 крб. При церкві малося ¾ десятини родючої присадибної землі, яка приносила прибутку 20 крб. на рік.

У власності церкви знаходилось два будинки, збудовані у 1884 та 1894 роках на пожертви прихожан та родини Терещенків. Будинки потребували капітального ремонту. При квартирах священника та псаломщика було два дерев’яних сараї та два дровника. У південно-східному куті погосту біля огорожі знаходилась дерев’яна, обкладена цеглою, лавка-комора. Також на території церковного двору стояла дерев’яна караульня. Копії з метричних книг зберігались з 1780 р., сповідальні розписи – з 1815 р.

На території приходу розташовувались міське приходське училище та ремісниче училище ім. Ніколи Терещенка. Старостою при церкві значився міщанин Григорій Михайлович Козлов, настоятелем – протоієрей Федір Петрович Костенецький. Він закінчив Чернігівську духовну семінарію, мав дружину Варвару Єпіфанівну, виховував п’ятьох дітей.

Збереглися дані стосовно соціального стану парафіян Трьохсвятської церкви, кількості будинків, приписаних до парафії, розподілу парафіян за статевою ознакою. Отже, церкву відвідували дворяни та почесні громадяни, міщани та купці, козаки, селяни, військові, іновірці та інославці. До церковної парафії було приписано 210 будинків, у яких проживало 574 особи чоловічої статі і 664 особи жіночої статі.

У період національного революційного протистояння 1917–1921 рр. в Україні поширився рух за українізацію церкви та її автокефалію, відновлення в ній соборного устрою на чолі з власним патріархом. У 1927 р. у м. Глухові створюється Білополівська громада Української Автокефальної Православної Церкви при Трьохсвятському храмі. Проте на той момент храм належав віруючим старослов’янської громади. Виникли суперечності між представниками двох конфесій щодо використання храму. Автокефали пропонували здійснювати службу почергово, старослов’яни ж заперечували таку можливість. Питання використання Трьохсвятського храму було вирішено не на користь УАПЦ. У відмові зазначалося, що ця церква знаходиться в користуванні старослов’янської громади Глухова, а така конфесія у місті одна, отже автокефальна громада має задовольняти свої релігійні потреби в інших молитовних будинках. У 1930 р. УАПЦ була ліквідована за «антирадянську діяльність», що позначилось і на забороні цієї конфесії у Глухові.

Велику цінність представляють фотографії Трьохсвятської церкви, зроблені Павлом Миколайовичем Жолтовським у 1930 р. під час відрядження на Чернігівщину, метою якого було фотофіксація та дослідження мурованої архітектури цього регіону. Фотографії виявлені у 2008 р. співробітниками Національного заповідника «Глухів» у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського за консультацією згаданого В. Г. Пуцка – відомого мистецтвознавця, уродженця м. Глухова. Василь Григорович надав відомості щодо фонду збереження цих унікальних світлин, адже до того часу у виданнях не було надруковано жодного зображення Трьохсвятської церкви у м. Глухові. Він же згадує і церковні святині – поклонну храмову ікону й образ Богородиці Баликінської, що були перенесені до Вознесенської церкви. Їх подальша доля невідома.

Очевидно, що ми маємо справу з останніми фото, зробленими перед руйнацією церкви у роки «воинствующего атеизма», оскільки на німецьких аерофотознімках (вересень 1943 року) проглядається квартал, де стояла ця церква, але, на жаль, слідів підмурків чи будівельного сміття, що могли б лишитися після розібрання церкви, не видно. Квартал зі сторони вулиці Терещенської та Благодатної обмежений вже порослими деревами, що були частиною церковної живої огорожі.

Точне місце розташування Трьохсвятської церкви може бути встановлене при умові проведення офіційних археологічних розвідок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пуцко В. Г. З історичного минулого Глухова. Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Вип. 3. Київ-Глухів, 2010. С. 185–187.
2. Коваленко Ю. О. Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу. Ніжин, 2024. 224 с.
3. Мошик І. В. Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Вип. 10. Глухів-Київ, 2017. С. 364–368.
4. Блакитний М. М. Списки церковнослужбовців Глухівського, Конотопського та Кролевецького повітів Чернігівської губернії на 1861 р. (за матеріалами часопису «Черноговские епархиальные известия»). Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Вип. 10. Глухів-Київ, 2017. С. 295–299.
5. Шишкіна Ю.А. Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Вип. 7. Київ-Глухів, 2014. С. 208–213.
6. Мірошниченко О. Трьохсвятська церква у Глухові. Соборний майдан, 2016. № 3, С. 7–8.