Одним із перших середніх навчальних закладів у Глухові було повітове училище, яке 1 липня 1870 р. було перетворено на чотирикласну чоловічу прогімназію. У 1875 р. вона стала шестикласною та мала додатковий підготовчий клас. Щороку у ній навчалося 200–250 вихованців. Приблизно 30 % від загальної кількості учнів були приїжджими. Оскільки у Глухівської прогімназії не було ні пансіону, ні загальних учнівських квартир, всі гімназисти, які потребували житла, проживали на приватних квартирах.

1 липня 1889 р. прогімназію було перетворено у Глухівську класичну гімназію з восьмикласним викладанням. У 1890–1892 роках поряд із гімназичним навчальним корпусом коштом Ніколи Артемійовича Терещенка було збудовано будинок у два з половиною поверхи для проживання іногородніх вихованців гімназії. Але ще до початку будівництва пансіону на керівництво Глухівської гімназії в особі директора Михайла Федоровича Лазаренка та безпосередньо Ніколу Артемійовича Терещенка чекали ретельні переговори з вищими освітянськими органами для затвердження проєкту будівлі. Саме завдяки неодноразовому коригуванню початкового проєкту будівлі вона отримала оригінальний архітектурний вигляд.

Нікола Артемович Терещенко та дирекція Глухівській чоловічій гімназії розуміли, що побудувати будинок пансіону та обладнати його всім необхідним не є складним завданням, враховуючи те, що повне фінансування цих витрат брав на себе меценат. Питання було в іншому: яким чином переконати чиновників з Міністерства Народної Освіти та Київського навчального округу забрати на держзабезпечення настільки «дорогий подарунок», адже при пансіоні постійно повинен був працювати цілий штат співробітників. Якщо вартість всього проєкту обійшлася в 54 750 руб., то для забезпечення роботи пансіону в перший рік його існування було потрібно 4 тис. руб. Для вирішення поставлених завдань було зібрано Господарський Комітет Глухівської гімназії. Очолював його директор гімназії М. Ф. Лазаренко, а до складу входили її викладачі, Н. А. Терещенко та колезький радник П. В. Бек. Було вирішено, що щойно у серпні 1892 р. пансіон буде готовий до експлуатації, будівля передається Терещенком у власність чоловічої гімназії, а вона, у свою чергу, передає пансіон до Навчального відомства.

Витрати на утримання закладу було вирішено одержати не з торгів, а господарським способом. Це означало, що державні гроші для потреб інтернату не було отримано, тому деякий час він міг утримуватись за рахунок економії бюджету інших міських закладів. З протоколу повідомлення про прийом будівлі інтернату та належного йому речей можна уявити початковий вигляд будівлі, його внутрішнє розпланування, а також наявність предметів побуту.

Зберігся опис будівлі пансіону для гімназистів: «Кам’яний у два з половиною поверхи будинок із залізним дахом на ньому; вестибюль з парадними дубовими дверима і таким самим тамбуром; кам’яні сходи. На нижньому поверсі улаштована квартира інспектора з п’яти кімнат, при них кухня, ватерклозет, невелика комора та чорний хід на двір. На іншу сторону – їдальня для пансіонерів, буфет, приймальня, вбиральня, кімната економа (або економки) і для сторожів, при ній дерев’яні сходи вниз до кухні. На верхньому поверсі: церква з дубовим різьбленим іконостасом, дві кімнати для занять, дві – для дортуарів (загальна спальня для вихованців), кімната наглядача, запасна, умивальна та ватерклозет, там же чорні сходи та хід на горище. У підвальному поверсі кухня з варистою піччю та плитою, дві кімнати для служителів, комора і два погреби для пансіону та квартири інспектора.

Надвірні будівлі: сарай для стайні, каретний сарай та комори, льодовик для пансіону та квартири інспектора, колодязь і сортир. У будинку улаштовано: 26 печей, з них 24 голландські кахляні та 2 російські, є 2 каміни; вікон 96, у тому числі на першому поверсі – 38, на другому – 44, у підвальному поверсі – 14; дверей 44 (на першому поверсі – 25, на другому 14, у підвальному поверсі – 7). Пансіон мав необхідне приладдя: портрети, предмети меблів, лампи, начиння для буфету і кухні.

У зв’язку з відстрочкою приїзду до Глухова Глави Київського Навчального округу, дата відкриття Пансіону чоловічої гімназії переносилася кілька разів. Хоча офіційно пансіон був відкритий 14 жовтня 1892 року, але вже 15 вересня цього року в ньому мешкало 19 вихованців. У 1898 р. в пансіоні перебувало 38 дітей. Тут під час навчання проживали майбутні художник Георгій Нарбут і поет Володимир Нарбут.

На сьогоднішній день гімназійний пансіон, незважаючи на збереженість фасадів, вже давно втратив первинну оригінальність інтер’єру. Багато років будівля пансіону використовувалась не за прямим призначенням, що призвело до внутрішнього перепланування. У приміщенні вже немає кахляних печей та камінів, замінені сходові поручні, кімнати адаптовані під аудиторії.

Пам’ятка історії та архітектури «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії» знаходиться на території Національного заповідника «Глухів». Будинок міститься на подвір’ї гімназії, позаду неї. Чоловим південним фасадом звернений у бік вулиці Київської. Споруджений в період з 1880 по 1892 рр. як пансіон або інтернат для вихованців Глухівської чоловічої гімназії.

Двоповерховий мурований будинок прямокутний у плані, витягнутий з заходу на схід, має симетричну структуру. Розпланування коридорне, з двобічним розташуванням кімнат. На першому поверсі по головній поперечній вісі влаштовано вестибюль і сходову клітку з двомаршевими сходами. На другому поверсі північно-східний кут будинку займає гімназична церква св. Миколая. Вона зального типу, однодільна, прямокутна в плані, з півкруглою апсидою, що видається на бічному східному фасаді.

Головний південний фасад симетричний, тривісний, вирішений у неоготичних архітектурних формах. Кожна вісь виділена креповками фасаду. Центральна і бічні креповки вінчаються геометризованими готичними щипцями зі ступінчастою аркатурою. Споруда має сильно виступаючий цоколь і дуже розвинене вінчання, що включає аркатурний фриз, смугу сухариків і тонко профільований карниз.

Всі вікна прямокутні, мають витягнуті пропорції, підвіконні полички і надвіконні бровки. Вікна першого поверху відзначаються рельєфно виділеними клинчатими перемичками, вікна другого – масивними профільованими бровками. Стіни зовні і всередині мають вапняний тиньк. Зовні фасади мають традиційне двоколірне пофарбування: тло червоне, деталі білі.

Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підлоги дощаті, дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Площа будівлі – 1899,8 м², об’єм – 8359,1 м³.

Суттєвих перебудов і втрат не було. У 1960-х рр. до тильного фасаду прибудовано 1-поверховий корпус. Реставраційні роботи не проводились у 2001 р. Загальний технічний стан пам’ятки задовільний.

Будівлі Учительського інституту, Глухівської чоловічої гімназії та пансіону для гімназистів становлять значну історико-архітектурну цінність як добре збережений навчальний (гуманітарно-просвітницький) комплекс доби історизму. Пансіон Глухівської чоловічої гімназії є єдиною у Глухові будівлею, зробленою в неоготичному стилі. Архітектурний комплекс досліджено В. В. Вечерським у 1984 р., після чого його включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»). Наразі постановою Кабінету Міністрів України від 2012 р. № 929 об’єкт є пам’яткою національного значення з охоронним № 180031/3-Н. Знаходиться у державній власності у користуванні Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, де розташований факультет технологічної і професійної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мірошниченко О. М. Из истории строительства пансиона Глуховской мужской гимназии. Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 7. Київ-Глухів, 2014. С. 245–249.
2. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. К.: Видавничій дім А.С.С., 2005. 586 с.
3. Науковий архів Національного заповідника «Глухів». Паспорт пам’ятки архітектури, історії «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії».