Спасо-Преображенська церква – одна з головних архітектурних домінант Глухова.

Церква збудована 1765 р. коштом отамана Генеральної армати (Генеральної військової артилерії – центрального органу управління артилерією Запорозького Війська) Григорія Кологривого під наглядом архітектора Андрія Квасова. Не виключена участь у будівництві київського архітектора Івана Григоровича-Барського.

Мурована однобанна Спасо-Преображенська церква розташована в історичному середмісті на осі вулиць Путивльської та Шевченка.

Зразками для її будівництва були обрані Вознесенська церква у м. Коропі та Трьохсвятительська у с. Лемешах (Чернігівська область).

Храм збудований на місті однойменної дерев’яної тридільної, триверхої Спасо-Преображенської церкви. Дерев’яна Спасо-Преображенської церква завжди називалася «заградською», бо стояла за межами міських укріплень. Між церквою і головним валом Глухівської фортеці лежала незабудована еспланада. Як і інші дерев’яні будівлі, вона згоріла під час нищівної пожежі 1748 р. Була відома з кінця XVII ст. С. Таранушенко, посилаючись на документи Чернігівської духовної консисторії, стверджував, що глухівська передміська Спаська церква у 1740 р. потребувала перекриття «обветшалых» верхів.

У 1855 р. архітектор А. Ассінг розробив проєкт прибудови до Спасо-Преображенської церкви з заходу теплої церкви. Прибудову здійснено в 1867 р. При цьому було розібрано західну екседру первісного обʼєму церкви.

До перебудови 1867 р. споруда була строго центричною, симетричною щодо двох взаємно перпендикулярних осей, з пірамідальним характером композиції.

Належить до типу баштоподібних тетраконхів квадрифолієвого плану з добре виявленим в об’ємах центральним четвериком. Четверик хрещатий, з дуже короткими раменами, до яких за сторонами світу прилягають удвічі нижчі за рамена екседри, перекриті конхами. Центральний четверик за допомогою підпружних арок і трикутних пандативів несе масивний світловий восьмерик з восьмилотковим зімкнутим склепінням банястого характеру. Інтер’єр храму побудовано за принципом висотного розвитку центричного внутрішнього простору. Усі арки стягнуто парами залізних затяжок. Фасадний декор досить стриманий: кути четверика фіксують широкі пілястри; кожне рамено вінчається декоративним трикутним щипцем з круглим вікном-розеткою в тимпані. Стіни вінчає розвинений антаблемент, який включає розкріпований карниз. Найбільш тонко декоровано підбанник з тендітними віконними наличниками й карнизними гуртами. Дверні й віконні отвори мають трицентрові перемички й прості тягнуті наличники.

Прибудована у 1867 р. з заходу тепла церква порушує первісну симетрію і центричність храму. Прибудова прямокутна в плані, видовжена, з вхідним тамбуром. Стіни членують у метричному шерегу великі аркові вікна, облямовані профільованою лиштвою, та вінчає розвинений карниз. Чоловий фасад вінчає трикутний фронтон з маківкою, а тамбур – лучковий фронтон. Тепла церква має плоску стелю з залізобетонних плит по сталевих прогонах.

Церква мурована з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована. Фасади мають двобарвне пофарбування: жовте тло з білими деталями. Інтер’єр побілено. У парусах частково збереглися розписи Євангелістів у медальйонах. Старий іконостас не зберігся. Підлога дощана. Щипцевий та вальмові дахи, а також баня по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю і пофарбовані в зелений колір.

Спасо-Преображенська церква в Глухові є одним з найбільш мистецьки довершених тетраконхових храмів України.

За радянської доби, у 1961 р., церкву закрили. У 1970-х рр. влада мала намір її знести. У 1979 р. споруду оголошено пам’яткою архітектури та містобудування республіканського значення (нині національного значення) з охоронним № 180034–Н.

3 1989 р. церкву повернуто релігійній громаді.

У 1982 р інститутом Укрпроєктреставрація під керівництвом архітектора С. Халепи було розроблено проєкт реставрації храму. Перший етап реставраційних робіт було завершено 1992 р., другий – у 2004 р., третій – у 2010 р.

У рік святкування 300-річчя проголошення міста Глухова столицею Гетьманщини, а саме у липні 2008 р., художниками-реставраторами корпорації «Укрреставрація» В. А. Марампольською та В. І. Поліщуком у Спасо-Преображенській церкві під багатошаровим набілом, олійним пофарбуванням та щільним шаром поверхневих забруднень було виявлено раніше невідомий унікальний авторський живопис XVIII ст.

Зондажі, зроблені реставраторами, дали змогу встановити, що панелі храму у XVIII ст. були розписані під червоний камінь, а півколони та частини підпружних арок – під штучний малахіт. У центрі передвівтарної арки церкви художники-реставратори розкрили зображення Святого Духа, на правому боці арки – зображення янгола у хмарах у блакитній туніці, а ліворуч від нього – янгола у червоному хітоні.

У вівтарній консі відкрили частину композиції «Тайна вечеря», що датується 70 рр. XVIII ст. Композиція має високий рівень виконання, а досконалість малюнка вражає своєю майстерністю.

Реставраційні відкриття засвідчують унікальність Спасо-Преображенської церкви – це єдина святиня в місті, що зберегла автентичний живопис.

З метою ознайомлення туристів з історією та архітектурою сивочолого Глухова Спасо-Преображенську церкву включено до екскурсійних маршрутів «Храми Глухова» та «Оглядова по місту» Національного заповідника «Глухів».

ЛІТЕРАТУРА

1. Вечерський В. Пам’ятки архітектури і містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ: Видавничий дім А.С.С., 2005. 586 с.
2. Вечерський В., Бєлашов В. Глухів. Малі історичні міста України. Київ : Абрис, 2003. 168 с.
3. Коваленко Ю. О. Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу : монография. Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2024. 224 с.
4. Шишкіна Ю. А. Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сіверщина в історії України. 2014. № 7. С. 208–213.
5. Шишкіна Ю. А. Діяльність архітектора Андрія Квасова у Глухові. Сіверщина в історії України. 2016. № 9. С. 263–266.
6. Бартош А. Є., Марампольська В. А. Унікальна знахідка 2008 року. Сіверщина в історії України. 2010. № 3. С. 19–21.
7. Паспорт об’єкта культурної спадщини «Спасо-Преображенська церква». Охоронний номер 180034–Н. Науковий архів Національного заповідника «Глухів», інв. № 3.