Пам’ятка історії та архітектури «Глухівська чоловіча гімназія» знаходиться на території Національного заповідника «Глухів» в історичному середмісті поряд із будинком колишнього Учительського інституту та входить до складу Гуманітарно-просвітницького комплексу.

Глухівська чоловіча гімназія зводилась у 1860 -х рр. як земський будинок, який пристосували під навчальний заклад у 1874 та 1889 рр. Глухівської 4-класної, потім – 6-класної чоловічої гімназії, створеної на базі повітового училища. У 1889 році її перетворили на повну 8-класну гімназію.

Останні дослідження виявили, що автором проєкту був архітектор О. І. Гросс. Свого часу він був помічений родиною купців Терещенків. Їх співпраця тривала не один рік. Артемій Якович Терещенко довірив архітектору проєктування власного житла. У 1869 р. був зроблений кресленик особняка Терещенка (будинок майбутньої чоловічої гімназії, нині центральний корпус Глухівського національного педагогічного університету ім. Олександра Довженка).

Глухівська чоловіча гімназія становить історико-архітектурний інтерес як добре збережена споруда учбового закладу доби історизму та має визначну історико-меморіальну цінність, оскільки з нею пов’язані імена її випускників – видатних українців.

Гімназія була визначним культурним осередком краю і навіть мала свій симфонічний оркестр. Тут навчалися: письменник Ю. К. Смолич; видатний український історик, директор Київського центрального архіву давніх актів В. А. Романовський; відомий історик і археолог М. Л. Ернст; визначний поет-футурист, директор РАТАУ В. І. Нарбут; археолог М. В. Сібільов; ботанік Г. М  Висоцький. На фасаді будинку гімназії встановлені меморіальні дошки на честь її випускників: художника, основоположника української графіки ХХ ст., одного із засновників і другого ректора Української академії мистецтв Г. І. Нарбута; видатного українського мистецтвознавця та подвижника охорони пам’яток у найстрашніші часи більшовицького терору Ф. Л. Ернста; фундатора Української академії наук, її другого президента, видатного історика і правника, міністра освіти Української держави у 191  р. М. П. Василенка; композитора, диригента, народного артиста СРСР Ю. О. Шапоріна.

Двоповерховий на підвалі будинок стоїть в одному з центральних кварталів міста. Перед чільним фасадом, зверненим на південь, розбито палісадник, нині порослий високими деревами. План будинку близький до П-подібного. Чільний і дворовий фасади мають по два симетрично розташованих прямокутних ризаліти. Планування першого поверху коридорне, з двобічним розташуванням класів, другого поверху – близьке до анфіладного. Є два вестибюля з двома сходовими клітками.

Споруда виконана у стильових формах класицистичного напрямку історизму: низенький перший поверх слугує п’єдесталом для другого, що має високі аркові вікна з архівольтами, розділені безордерними пілястрами. Ризаліти по другому поверху акцентовані чотириколонними пристінними портиками тосканського ордера з повним антаблементом і фігурним аттиком. Фасадні площини по першому поверху рустовано (дощаний та діамантовий руст), вікна невеликі, прямокутні, з пласким облямуванням. Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підлоги дощані, дах вальмовий, по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Суттєвих перебудов і втрат будинок не зазнав. За радянської доби частково змінилось внутрішнє розпланування. Пічне опалення замінили на централізоване водяне. У 2001 р. фасади отримали двобарвне червоно-біле пофарбування, а до цього мали теракотове тло і білий архітектурний декор.

Будинок Глухівської чоловічої гімназії взято на державний облік як пам’ятку архітектури і містобудування місцевого значення згідно з рішення Сумського облвиконкому від 20.05.1988 № 112 під охоронним номером 114/2-См. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 р. № 929 «Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» об’єкт «Глухівська чоловіча гімназія» набув статусу пам’ятки архітектури, історії національного значення, охоронний номер 180031/2–Н.

Останні реставраційні роботи проводилися у 2001 році. Загальна площа будівлі – 2056,2 м², об’єм – 9046 м³.

Натепер у пам’ятці «Глухівська чоловіча гімназія» розміщується ректорат, адміністративні служби Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, а також зал рідкісних видань бібліотеки університету. Його фонди ‒ упорядковане зібрання книг, періодичних видань, словників, енциклопедій кінця XIX – початку XX ст., які з часу заснування у 1874 році Глухівського учительського інституту стали основою бібліотеки. Фонди залу налічують понад 7 тисяч одиниць довідкової, психолого-педагогічної, математичної, природничої, філологічної, історичної літератури, художніх творів.

На базі університетської бібліотеки у 2015 р. був створений Музей історії українського козацького права XVII−XVIII ст. за ініціативи Почесного громадянина м. Глухова, академіка-правника Юрія Сергійовича  Шемшученка. Він передав до книгозбірні низку видань, які на сьогодні становлять бібліографічну та історичну цінність: М. П. Василенко «Вибрані твори у 3-х томах»; О. Гурій, Т. Чухліб «Історія козацтва», «Кодифікація цивільного законодавства на українських землях», «Україна: герби та прапори»; «Українське козацтво і Велике князівство Литовське», «Універсали Івана Мазепи (1687–1709) Ч. ІІ», «Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687)», «Права, за якими судиться малоросійський народ», «Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.» тощо.

Музей став навчально-інформаційним та просвітницьким центром, де проводяться наукові дослідження щодо ролі Гетьманщини в становленні українського правознавства, відбуваються історико-краєзнавчі заходи.

Гуманітарно-просвітницький комплекс в цілому, як і пам’ятка архітектури «Глухівська чоловіча гімназія» зокрема залучені до екскурсійних маршрутів «Глухів Терещенків», «Оглядова екскурсія містом», розроблених Національним заповідником «Глухів».

ЛІТЕРАТУРА

1. Паспорт об’єкта культурної спадщини «Глухівська чоловіча гімназія». Охоронний номер 180031/2-Н. Науковий архів Національного заповідника «Глухів», інв. № 8.
2. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ: Видавничий дім А.С.С., 2005. 586 с.
3. Мірошниченко О. М. Архітектурна спадщина Олександра Гросса. Соборний майдан. №6. С. 2–3.
4. Печена А. В. Фонд бібліотеки Глухівського державного педагогічного університету як джерело дослідження історії Гетьманщини. Сіверщина в історії України. 2008. № 7. С. 217–218.