Вперше муровану Анастасіївську церкву збудували у південно-східній частині загальноміської фортеці м. Глухова у 1717 р. коштом гетьманші Скоропадської: За переказами Анастасія Марківна, не знаючи, напевно, на честь якої з трьох шанованих православною церквою святих Анастасій надане їй ім’я, вирішила освятити збудований храм на честь всіх трьох святих Анастасій. У середині ХІХ ст. парафію Анастасіївської церкви, яка стала найбіднішою у місті, приєднали до Троїцького собору, а храм фактично закрили.

На початку 1884 р. брати Нікола та Федір Терещенки звернулись до Чернігівської Духовної консисторії за дозволом на спорудження нового Трьох-Анастасіївського храму-усипальниці. У свою чергу консисторія звернулась із тим же проханням, додаючи проєкт побудови храму, до Чернігівського губернського правління. Автором проєкту був відомий академік архітектури із Санкт-Петербурга Андрій Леонтійович Гун.

Землю під Трьох-Анастасіївський храм глухівські меценати – брати Терещенки Нікола, Федір і Семен – придбали у міщанина Цвєтухновського. За наказом Чернігівського губернського правління наглядати за будівництвом храму міг тільки архітектор з атестатом, що підтверджував його кваліфікацію. Таким став Вільгельм-Генріх Ганке. Господарчою частиною займався керуючий справами Терещенків – статський радник П. В. Бек. Підмурки нового храму заклали 2 травня 1884 р. Він будувався та опоряджувався протягом дев’яти років. Всі витрати на будівництво, оздоблення і облаштування церкви обійшлися фундаторам у 387221 крб.

Будівля зведена з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині. Підмурки цегляні, стіни потиньковані, вхідні двері дерев’яні, різьблені, підлога з квадратових плит сірого мармуру, дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною крицею. Храм дуже пишно з великим смаком декоровано як ззовні, так і всередині. У зовнішньому декорі домінують вертикальні членування – лопатки, вузькі витягнуті вікна, півколонки, вертикальні профільовані гурти. Три входи акцентовані тамбурами-ганками з романо-візантійськими перспективними порталами й трикутними щипцями. В інтер’єрі велику цінність становлять розписи, виконані у 1892–1893 рр. під керівництвом та за особистою участю відомих художників: братів Павла і Олександра Сведомських, В. Верещагіна та Ф. Журавльова. Храм розписаний з широким застосуванням золотого тла й геометричних орнаментів подібно до розписів Володимирського собору у Києві. Розписи у верхній частині конхи головного вівтаря та західної стіни належать пензлеві Миколи Пимоненка. Іконостас із сірого полірованого мармуру виконаний за проєктом іконописця Олександра Мурашка.

Трьох-Анастасіївський храм вирішено в архітектурних формах неовізантійського стилю, дуже поширеного на теренах імперії у другій половині ХІХ ст. Він масивний, кубічний, п’ятибанний, тринефний, чотиристовпний, з трьома апсидами і просторим підвалом, що використовувався для господарчих потреб, зокрема й для влаштування повітряного опалення. За легендою, від родового особняка Терещенків до нижнього ярусу храму, де знаходиться їх родинна усипальниця, вів підземний хід, зруйнований під час будівництва водопроводу. Але дослідженнями не вдалося підтвердити або спростувати цей факт, бо поки що не знайдено ніяких доказів існування таємничого переходу.

Завершення будівництва та освячення нового Трьох-Анастасіївського храму-усипальниці відбулось у 1893 р. Після цього останки батька та матері братів Терещенків – Артемія Яковича і Єфросинії Григорівни – були перенесені до родинної усипальниці, розташованої у першому ярусі храму. Крім батьків, згодом у ній були поховані Федір Артемійович (1894 р.), дружина Ніколи Артемійовича Пелагея Георгіївна (1897 р.) і сам Нікола (1903 р.).

У 2003 р. під час дослідження усипальниці завідувачем науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів» Юрієм Олександровичем Коваленком був знайдений саркофаг із останками Ніколи Артемійовича Терещенка. Так була спростована інформація про знищення останків родини Терещенків у післяреволюційний період. Виявилось, що поховальні камери сплановані в один ряд у центральній частині усипальниці і знаходяться під підлогою, вкритою квадратними плитками із сірого мармуру. Тут же, на думку Ю. Коваленка, існує ціла галерея склепів, які не були використані за призначенням й лишились порожніми. Наразі нижній ярус використовується як тепла церква: в апсиді влаштовано і освячено вівтар, встановлено дерев’яний іконостас. Взимку тут проходять служби, бо після подій Другої світової війни, які призвели до певних технічних втрат, у верхньому храмі була порушена система пічного опалення.

У 1943 р. був зруйнований центральний купол церкви. Богослужіння відбувалися у «підземеллі» аж до початку 1950-х років. Лише навесні 1951 р. над пошкодженою банею зробили звичайну дерев’яну стелю. Цього року Великдень святкували у верхньому храмі. Такий вигляд церква мала ще кілька десятиліть. З акту технічного огляду від 1957 р. відомо, що храм на той час знаходився у задовільному стані, але «стропила, обрешетки деревянные, кровля железная и трубы – всё нуждается в текущем ремонте; внешний декор в отдельных местах требует ремонта после осколочных, пулевых и снарядных пробоин; требуется в восстановлении стеновая роспись; требуют капитального ремонта двери, ступени, наличники и карнизы, штукатурка, ограда, ворота, калитки металлические на кирпичном фундаменте». Щоб зберегти пам’ятник, користувачу була поставлена вимога виконати ремонтні роботи упродовж кількох років.

Достеменно невідомо, як проходила відбудова церкви, але 1950-ми роками датується розпис «Свята трійця» у центральній бані. За спогадами старожилів, її первісно прикрашали лише зображення небесних сил, а у повоєнні роки з’явилось зоряне небо. При відбудові куполу попередній еліпсоїдний було замінено приплюснутим сферичним. У 1983 р. під час ремонту на банях було встановлено нові хрести, які зроблені у католицьких так званих кардинальських формах.

Натепер серед внутрішнього вбрання Трьох-Анастасіївської церкви увагу реставраторів привернуло мозаїчне зображення «Розп’яття Христа». Час його створення залишається під питанням. У мозаїці використана смальта й натуральне каміння. Загальний розмір мозаїчної композиції (без кіота) становить 2 м заввишки і 1 м 19 см завширшки. Існує версія, що розп’яття міг подарувати фундатору храму Н. А. Терещенку його зять, Богдан Іванович Ханенко, – відомий поціновувач старовини і творів мистецтва. У незадовільному стані розп’яття знаходилось до 2019 року, поки реставратор Національного заповідника «Глухів» Олександр Іванович Маслюк не почав його відновлення.

Трьох-Анастасіївська церква є однією з найвидатніших в Україні комплексних пам’яток архітектури й монументального мистецтва доби історизму. Загальна площа приміщення – 836,9 м². У 2017 році були проведені протиаварійні роботи центрального куполу. Власником церкви є релігійна громада. Внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним номером 180033-Н як пам’ятка національного значення.

Храм має історичну, наукову, художню та культурну цінність. Знаходячись на території Національного заповідника «Глухів», церква є наймасивнішою домінантою історичного центру. Залучена до основних екскурсійних маршрутів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жукова С. П. До питання про благодійну діяльність Терещенків у Глухові. Збереження історико-культурних надбань Глухівщини (Матеріали другої науково-практичної конференції 17 квітня 2003 р.). Глухів, 2003. С. 55–58.
2. Храм Святых Трёх Анастасий в Глухове. Фотокнига. / В. Д. Ермаков. Київ: Майстерня книги, 2005. 100 с.
3. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 9, спр.672, 33 с.
4. Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ, 2005. 588 с.
5. Коваленко Ю.О. Поховання М.А. Терещенко у Трьох-Анастасіївській церкві у м. Глухові. Збереження історико-культурних надбань Сіверщини (Матеріали третьої науково-практичної конференції 16 квітня 2004 р.). – Глухів, 2004. С. 108-111.
6. Пуцко В.Г. Анастасіївська церква у Глухові. Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України (Матеріали п’ятої науково-практичної конференції 18-19 травня 2006 р.). Глухів, 2006. С 135–137.
7. Жукова С.П., Маслюк О.І. Реставрація мозаїчного зображення «Розп’яття Христа» Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії. Сіверщина в історії України. Наукове видання. Вип.16. Ніжин, 2023. С. 205–210.
8. Науковий архів Національного заповідника «Глухів». Паспорт пам’ятки архітектури, містобудування та монументального мистецтва національного значення «Трьох-Анастасіївська церква».